Гимн Прокла VII, ‘К многомудрой Афине’

Перевод: С. Аверинцев

Римская статуя Минервы (Афины) с совой. Оникс, II в. н.э. , реставрация XVIII в.
Римская статуя Минервы (Афины) с совой.
Оникс, II в. н.э. , реставрация XVIII в.

Внемли, дитя Эгиоха-Зевеса, что в свет появилась
От высочайшей цепи, от источника отчего! Внемли,
Мощного дочерь отца, многосильная, с мужеским духом,
О щитоносица в шлеме златом, Тритогена Паллада!
Внемли и гимн мой прими с благосклонным, владычица, сердцем!
Слово мое да не будет напрасным, не дай его ветрам!
Ты, кто отверзла врата для премудрости, к богу ведущей,
Кто укротила гигантов земных богоборное племя,
Ты, кто избегла желаний зажженного страстью Гефеста,
10 Пояс девический свой адамантовый ты сохранила,
Ты, что смогла уберечь уцелевшее сердце владыки
Вакха, на части разъятого силой титанов, и скрыла
В глуби эфира его, и родителю после вручила,
Дабы по замыслу неизреченному отчему новый
15 В мир снизошел Дионис, порожденный отцом от Семелы.
Ты, кто рожденных от страсти всезрящей богини Гекаты
Всех укротила, секирой срубая их главы под корень,
Ты добродетелей силу благую возвысила в смертных,
Жизнь им украсила многоуменьем искусств и ремесел,
20 Силой творящей ума наделила ты души людские!
Ты, что Акрополь имеешь по жребию, холм неприступный,
Символ твоей принадлежности к высшей цепи, о царица,
Землю — пестунью мужей и матерь для книг — возлюбивши,
Ты, поборовши святое желанье отцовского брата,
25 Имя свое даровала земле и ум благородный,
Вот отчего, как память о споре богов, пребывает
Там, у подножья холма, в назиданье потомкам — олива,
Ты возрастила ее, когда Посейдонова воля
На Кекропидов обрушила вал многошумного моря,
30 Хлынул могучий поток, на пути своем все затопляя.
Ты, о богиня, чей лик излучает святое сиянье,
Внемли и дай мне, скитальцу, счастливую тихую гавань,
О, даруй душе моей благосвященных сказаний
Чистый свет и премудрость, любовь и любовь таковую,
35 Я умоляю, вдохни, дабы силой ее воспарила
К отчему дому душа, на Олимп от земного предела.
Если же я и подвластен ошибкам, как в жизни бывает,
Ведаю сам, что терзают меня прегрешенья, проступки,
Все, что не должно свершать, но свершаю, душой неразумный,
40 Смилуйся, кроткая духом, не дай мне, простертому в прахе,
Стать для недугов готовой добычей, о смертных спасенье!
Я ведь молю об одном — дабы был, о богиня, твоим я!
Членам ослабшим даруй нерушимую крепость здоровья,
Прочь отгони плотоядных болезней печальное племя,
45 Я умоляю, царица, своей амвросической дланью,
О, прекрати непосильные муки страданий ужасных,
В море житейском пловцу, пошли мне спокойные ветры,
Брак и потомство, известность, богатство, отрады веселий,
Гибким умом одари, пошли в испытаниях стойкость,
50 Дар убеждения, шутки друзей, почет у сограждан.
Внемли, о, внемли, царица, молю бесконечной мольбою
В трудный свой час, да слух преклонишь ты ко мне благосклонно!

Оригинал

ΕΙΣ ΑΘΗΝΑΝ ΠΟΛΥΜΗΤΙΝ

Κλύθί μευ, αιγιόχοιο Διός τέκος, η γενετήρος
πηγής εκπροθορούσα καί ακροτάτης από σειρής:
αρσενόθυμε, φέρασπι, μεγασθενές, οβριμοπάτρη,
Παλλάς, Τριτογένεια, δορυσσόε, χρυσεοπήληξ,
5 κέκλυθι: δέχνυσο δ’ ύμνον εύφρονι, πότνια, θυμώ,
μηδ’ αύτως ανέμοισιν εμόν ποτε μύθον εάσης,
η σοφίης πετάσασα θεοστιβέας πυλεώνας
καί χθονίων δαμάσασα θεημάχα φύλα Γιγάντων:
ή πόθον `Ηφαίστοιο λιλαιομένοιο φυγούσα
10 παρθενίης εφύλαξας εής αδάμαντα χαλινόν:
ή κραδίην εσάωσας αμιστύλλευτον άνακτος
αιθέρος εν γυάλοισι μεριζομένου ποτέ Βάκχου
Τιτήνων υπό χερσί, πόρες δέ ε πατρί φέρουσα,
όφρα νέος βουλήσιν υπ’ αρρήτοισι τοκήος
15 εκ Σεμέλης περί κόσμον ανηβήση Διόνυσος:
ής πέλεκυς, θήρεια ταμών προθέλυμνα κάρηνα,
πανδερκούς `Εκάτης παθέων ηύνησε γενέθλην:
ή κράτος ήραο σεμνόν εγερσιβρότων αρετάων:
ή βίοτον κόσμησας όλον πολυειδέσι τέχναις
16 δημιοεργείην νοερήν ψυχαίσι βαλούσα:
ή λάχες ακροπόληα καθ’ υψιλόφοιο κολώνης,
σύμβολον ακροτάτης μεγάλης σέο, πότνια, σειρής:
ή χθόνα βωτιάνειραν εφίλαο, μητέρα βίβλων,
πατροκασιγνήτοιο βιησαμένη πόθον ιρόν,
20 ούνομα δ’ άστεϊ δώκας έχειν σέο καί φρένας εσθλάς:
ένθα μάχης αρίδηλον υπό σφυρόν ούρεος άκρον
σήμα καί οψιγόνοισιν ανεβλάστησας ελαίην,
εύτ’ επί Κεκροπίδησι Ποσειδάωνος αρωγή
μυρίον εκ πόντοιο κυκώμενον ήλυθε κύμα,
25 πάντα πολυφλοίσβοισιν εοίς ρεέθροισιν ιμάσσον.
κλύθί μευ, η φάος αγνόν απαστράπτουσα προσώπου:
δός δέ μοι όλβιον όρμον αλωομένω περί γαίαν,
δός ψυχή φάος αγνόν απ’ ευιέρων σέο μύθων
καί σοφίην καί έρωτα: μένος δ’ έμπνευσον έρωτι
30 τοσσάτιον καί τοίον, όσον χθονίων από κόλπων
αύ ερύση πρός »Ολυμπον ες ήθεα πατρός εήος.
ει δέ τις αμπλακίη με κακή βιότοιο δαμάζει —
οίδα γάρ, ως πολλοίσιν ερίχθομαι άλλοθεν άλλαις
πρήξεσιν ουχ οσίαις, τάς ήλιτον άφρονι θυμώ — ,
35 ίλαθι, μειλιχόβουλε, σαόμβροτε, μηδέ μ’ εάσης
ριγεδαναίς Ποιναίσιν έλωρ καί κύρμα γενέσθαι
κείμενον εν δαπέδοισιν, ότι τεός εύχομαι είναι.
δός γυίοις μελέων σταθερήν καί απήμον’ υγείην,
σαρκοτακών δ’ απέλαυνε πικρών αγελάσματα νούσων,
40 ναί, λίτομαι, βασίλεια, καί αμβροσίη σέο χειρί
παύσον όλην κακότητα μελαινάων οδυνάων.
δός βιότω πλώοντι γαληνιόωντας αήτας,
τέκνα, λέχος, κλέος, όλβον, ευφροσύνην ερατεινήν,
πειθώ, στωμυλίην φιλίης, νόον αγκυλομήτην,
45 κάρτος επ’ αντιβίοισι, προεδρίην ενί λαοίς.
κέκλυθι, κέκλυθ’, άνασσα: πολύλλιστος δέ σ’ ικάνω
χρειοί αναγκαίη: σύ δέ μείλιχον ούας υπόσχες.

Гимн Прокла VII, «К многомудрой Афине»
Перевод: С.С. Аверинцев